Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/хлопчик

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Х
хлопчик
Берлін: Українське слово, 1924

Хло́пчик, ка, м. 1) Ум. отъ хлопець. 2) Подставка въ дышлѣ воловьяго воза (війї), чтобы оно не могло совсѣмъ опуститься на землю. Рудч. Чп. 250. 3) У гребенщиковъ: палка съ нарѣзками, поддерживающая роговую пластинку на верстакѣ во время строганія. Вас. 164.