Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/хованець

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Х
хованець
Берлін: Українське слово, 1924

Хо́ванець, нця, м. 1) Прячущійся. НВолын. у. 2) Воспитанникъ, пріемный сынъ, вскормленникъ. Вх. Лем. 478. 3) Домовой, чортъ. Угор. Гн. I. 213.