Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/хоронити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Х
хоронити
Берлін: Українське слово, 1924

Хорони́ти, ню́, ниш, гл. 1) Хранить. Труну спускали полотном, шо ще баба пряла, хоронили його на сорочки. Г. Барв. 208. Хорони, Боже! 2) Прятать. Було виплачеться Параска у коморі, виплачеться добре, а від людей хоронила, що щемить серденько. Г. Барв. 107. 3) Хоронить. Тіло козацьке находити, в чистім степу хоронити. АД. I. 125.