Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/цілісінький

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ц
цілісінький
Берлін: Українське слово, 1924

Цілі́сінький, а, е. Цѣлехонькій. Ходив сердега цілісінький день. Рудч. Ск. II. 175. Та перед тобою ж цілісіньке озеро, — чому ти не п'єш? Рудч. Ск. II. 81.