Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/ціпура

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ц
ціпура
Берлін: Українське слово, 1924

Ціпу́ра, ри, ж. 1) Большая палка. Сим. 226. Як між собою заведуться, то я й ціпуру покажу: ось я, кажу, вас помирю! ЗОЮР. I. 66. Добре разів кільки потяг ціпурою. Ном. № 11926. См. Ціпу́га. 2) Ув. отъ 1 ціп.