Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/черговець

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ч
черговець
Берлін: Українське слово, 1924

Чергове́ць, вця́, м. Очередной козакъ, назначенный на стражу и пр. Одна малеча в куренях зосталась, і черговців, що про посли стояли, насилу вдержав я на чаті в замку. К. Бай. 36.