Словарь української мови (1924)/чередник
| ◀ чередільниця | Словарь української мови Ч чередник |
чередникувати ▶ |
|
Чередни́к, ка́, м. Пастухъ стада рогатаго скота. Коли б слухав Бог чередника, то б за літо вся череда видохла. Посл. Ум. Чередничо́к, чередни́ченько.