Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/чистина

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ч
чистина
Берлін: Українське слово, 1924

Чистина́, ни́, ж. 1) Чистое, незаросшее мѣсто. А серед озера є дві чистині. Ум. Чисти́нка. Там у лісі таки чимало є чистинок. 2) Чисти́на? Зерновой хлѣбъ: ячмень, полба, рожь, пшеница. Вх. Лем. 483.