Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/чухати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ч
чухати
Берлін: Українське слово, 1924

Чу́хати, хаю, єш, гл. Чесать (зудящее мѣсто, но не гребешкомъ). Де у кого не свербить, там ся не чухає. Ном. № 9756.