Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/шепотинник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ш
шепотинник
Берлін: Українське слово, 1924

Шепоти́нник, ка, м. 1) Пришептывающій. Черк. у. 2) Наушникъ. 3) Мелкій базарный торговецъ.