Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/ширити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ш
ширити
Берлін: Українське слово, 1924

Ши́рити, рю, риш, гл. 1) Расширять. То ширить їм, то зужує гряниці. К. Іов. 27. Будуть (снопи) возити, в стоги стожити, а в шир ширити, а в вись висити. Гол. II. 17. 2) Распространять. Левиц. Почав.... ширити кругом чутку. Єв. Мр. I. 45. Ширьте ви свою думку святу поміж земляками. К. (О. 1862. III. 23).