Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/шия

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ш
шия
Берлін: Українське слово, 1924

Ши́я, ши́ї, ж. 1) Шея. Гне шию, як віл у ярмо. Ном. № 1293. Шия — хоч обіддя гни, — такая толстая. Ном. № 8595. 2) Часть печи надъ коміном. Чуб. VII. 381. 3) Часть топора. См. Сокира. Шух. I. 175. Ум. Ши́йка, ши́єчка.