Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/шлюбувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ш
шлюбувати
Берлін: Українське слово, 1924

Шлюбува́ти, бую, єш, гл. 1) Давать обѣтъ. Шлюбувати від горілки. МУЕ. I. 110. 2) Вѣнчаться. МУЕ. I. 129. Шлюб брала, шлюб шлюбувала перед попом, перед дяком з Юрком козаком. Мет. 172.