Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/шнуркувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ш
шнуркувати
Берлін: Українське слово, 1924

Шнуркува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Отдѣлывать платье цвѣтными шнурками. 2) Слѣдить. Вона вже й ходила за нею, шнуркувала, поки ото й запопала її. Екат. у. (Залюб.).