Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/шолопати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ш
шолопати
Берлін: Українське слово, 1924

Шоло́пати, паю, єш, гл. 1) Ѣсть зерна (объ уткать). 2) Шуршать, шелестѣть. Миш шолопає. Вх. Зн. 82. 3) Рыться въ чемъ, перебирать что. Воробці.... шолопають на собі пірє. ЕЗ. V. 248.