Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/шпирити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ш
шпирити
Берлін: Українське слово, 1924

Шпи́рити, рю, риш, гл. ? Не шпир голови, коли заміж бажаєш. Ном. № 8941.