Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/шпичка

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ш
шпичка
Берлін: Українське слово, 1924

Шпи́чка, ки, ж. 1) Заостренный конецъ, заостренная палочка. 2) Колючка на растеніи. К череді йшла — задрімала, на пеньки ноги позбивала,… на шпички очі повиймала. Чуб. III. 230. 3) Заноза.