Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/штаґа

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ш
штаґа
Берлін: Українське слово, 1924

Шта́ґа, ґи, ж. 1) Приспособленіе, при помощи котораго кожевникъ развѣшиваетъ кожу надъ чаномъ. Вх. Зн. 83. 2) Въ мельницѣ: деревянный брусъ, въ который вставляется конецъ веретена шестерни. Черн. у., Сумск. у.