Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/бздун

Матеріал з Вікіджерел

Бздун, на́, м. Часто испускающий ветры (см. Бздо); говорят преимущественно о стариках. Старий бздун. Ув. Бздуня́ка. Оце ще бздуняка: начхурів і дихати не можна. Кременч. у.