Словник української мови (1927)/богодавець
| ◀ богоговійний | Словник української мови Б богодавець |
богодухновенний ▶ |
|
Богода́вець, вця, м. Данный богом (в сказке). Родився він, охрестили його і дали йому ім'я Іван Богодавець. Бог дав, і Богодавцем назвали його. Чуб. II. 239.