Словник української мови (1927)/бубоніти

by Борис Грінченко

◀ бубонець

Словник української мови Борис Грінченко Б бубоніти

бубончик ▶

Київ: Горно, 1927

Бубоні́ти, ню́, ни́ш, гл. Говорить невнятно, бормотать; лепетать. Тихо бубонів святу молитву. Левиц. I. 127. Дітвора бубонить, регочеться. МВ. I. 9.