Словник української мови (1927)/важитися
| ◀ важити | Словник української мови В важитися |
важіння ▶ |
|
Ва́житися, жуся, жишся, гл. 1) Веситься, взвешиваться. 2) Отваживаться, решаться. Ніхто з них не важивсь озватись до його словами. К. Іов. 7. На дівчину дивитися не важусь. К. Іов. 65. 3) Покушаться, умышлять. Не бийтеся, не лайтеся, ви на мене не важтеся. Нп. А в дівчини чорні брівоньки, ти, козаченьку, не важся. Нп. *4) Тут ва́житься мо́я до́ля. Тут решается моя судьба. Сл. Нік.