Словник української мови (1927)/вольнувати
| ◀ вольно | Словник української мови В вольнувати |
вольовий ▶ |
|
Вольнува́ти, ну́ю, єш, гл. Вольничать, своевольничать. Через те чоловік так і вольнує, що бог милосердний. Чуб. I. 234.
| ◀ вольно | Словник української мови Борис Грінченко В вольнувати |
вольовий ▶ |
|
Словник української мови — В
вольнувати
Борис Грінченко
1927
Вольнува́ти, ну́ю, єш, гл. Вольничать, своевольничать. Через те чоловік так і вольнує, що бог милосердний. Чуб. I. 234.