Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/ворін

Матеріал з Вікіджерел

Во́рін, рона, м. Ворон. Мир. ХРВ. 70. Ум. Воріне́ць. Ой по дівчині отець-мати плаче, а по козаку чорний ворінець кряче. Лис. VI. № 32.