Словник української мови (1927)/гембіль

by Борис Грінченко

◀ гембелювати

Словник української мови Борис Грінченко Г гембіль

гемблювальний ▶

Київ: Горно, 1927

*Ге́мбіль, лю, м. Шумная возня, история; крик-гам, брань. Вона од страху підняла такий гембіль. Наробив гембілю, на другій вулиці чули. Крим.