Словник української мови (1927)/гуртом

by Борис Грінченко

◀ гурток

Словник української мови Борис Грінченко Г гуртом

гуртоправ ▶

Київ: Горно, 1927

Гурто́м, нар. 1) Совместно, общими силами. Гуртом заспівали. Шевч. 61. Піймали щуку молодці, та в шаплиці гуртом до суду притаскали. Гліб. 2) Оптом. Купуйте все гуртом.