Словник української мови (1927)/деревина
| ◀ деревенька | Словник української мови Д деревина |
деревинка ▶ |
|
Дереви́на, ни, ж. 1) Отдельное дерево. Щоб було другою вірьовкою прив'язати ще кобилу до дерева!.. Вже б таки деревини з корінням не вирвало. К. Оп. 81. Неродюча деревина. О. 1861. XI. Св. 66. *2) Дерево, древесный материал. Підпер стару хату, деревини додав подекуди. М. Старицьк. «Зимов. вечір». Ум. Дереви́нка, дереви́ночка. Поїдь та й поїдь, діду, в ліс, вирубай мені деревинку та зроби колисочку. Рудч. Ск. II. 38. 3) Соб. Деревья. Чи не треба б і там потроху деревину садити? О. 1862. III. 35.