Словник української мови (1927)/дзюб

by Борис Грінченко

◀ дзьоха

Словник української мови Борис Грінченко Д дзюб

дзюба ▶

Київ: Горно, 1927

I. Дзюб, ба, м. Клюв. Угор. Ум. Дзю́бик, дзюбо́к.

II. Дзюб! меж., выражающее клевание. На маковці сиділа, дрібен мачок дзюбала: дзюб, дзюб, дзюбанець! Маркев. 74.