Словник української мови (1927)/доброгласний

by Борис Грінченко

◀ добровільно

Словник української мови Борис Грінченко Д доброгласний

доброграй ▶

Київ: Горно, 1927

Доброгла́сний, а, е. Благозвучный. Страдання мученика Степана прославляємо, у тимпані доброгласнім піснь йому воспіваємо. Чуб. III. 180.