Словник української мови (1927)/доброчинець
| ◀ доброхіть | Словник української мови Д доброчинець |
доброчинити ▶ |
|
Доброчи́нець, нця, м. = Добро́дій 1. Пів світа сходи, — другого такого доброчинця не надибаєш. Кост. 7. 80.
| ◀ доброхіть | Словник української мови Борис Грінченко Д доброчинець |
доброчинити ▶ |
|
Словник української мови — Д
доброчинець
Борис Грінченко
1927
Доброчи́нець, нця, м. = Добро́дій 1. Пів світа сходи, — другого такого доброчинця не надибаєш. Кост. 7. 80.