Словник української мови (1927)/добутний
| ◀ добути | Словник української мови Д добутний |
добуток ▶ |
|
Добутни́й, а́, е́. Благоприобретенный. Добутни́й чолові́к. Незаконный муж. Та то не її чоловік, то добутний: вона десь його нагибала, та й живе з ним. Лебедин. у. Добутна́ дити́на. Незаконнорожденный ребенок. Лебед. у.