Словник української мови (1927)/довбати

by Борис Грінченко

◀ довбарь

Словник української мови Борис Грінченко Д довбати

довбатися ▶

Київ: Горно, 1927

Довба́ти, ба́ю, єш, гл. 1) Долбить. Вода і камінь довба. Ном. № 1097. 2) Ковырять. Довбати в носі.