Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/догонь

Матеріал з Вікіджерел

Дого́нь, ні, ж. = Догі́н. Змій як прокинеться, як пішов у догонь; нагнав, одняв. Рудч. Ск. I. 86.