Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/докіль

Матеріал з Вікіджерел

До́кіль, докі́ля, нар. = До́ки. Дещо. 119. Вража ж тебе мати знає, докіль тебе, молодице, ждати. Чуб. V. 549.