Словник української мови (1927)/жалко
| ◀ жалкий | Словник української мови Ж жалко |
жалкування ▶ |
|
Жа́лко, нар. 1) Жаль, жалко. В матері дітки — нарівно жалко. Ном. № 9217. Як поїдеш з України, буде комусь жалко. Мет. 39. 2) Жгуче, больно. Як же жалко укусила мене муха. *3) Досадно, обидно. Сл. Нік. Не жалко мені а ні на кого, тільки жалко мені на отця свого, що женив-же мене малолітнього, малолітнього – малоумного. Нп. Пир. у., Конон. Ср. ст. Жалчі́ше.