Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/жнець

Матеріал з Вікіджерел

Жнець, женця́, зв. же́нче, м. Жнец. Ой на горі та женці жнуть. Макс. 105. Ум. Же́нчик. Наша пані пишна проти женчиків вийшла. Чуб. III. 234.