Словник української мови (1927)/завозити
| ◀ заводяніти | Словник української мови З завозити |
завозитися ▶ |
|
Заво́зити, жу, зиш, сов. в. завезти́, зу́, зе́ш, гл. 1) Завозить, завезти куда-нибудь далеко. Чоловіче мій, дружино моя! завіз ти мене, де роду нема, де роду нема, та все чужина. Мет. 246. Він не хотів його убивать, да завіз його в ліс. Рудч. Ск. I. 25. Почали дорікати Колумбові, що завіз їх ка-зна куди. Ком. I. 54. 2) Привозить, привезти. Степом їду, — степ широкий, дорога смутненька, — завези мене, сивий коню, де моя миленька. Чуб. V. 241. 3) Ввозить, ввезти во внутрь чего-либо. Завези воза в возівню. 4) Доставлять, доставить, завозить, завезти что по пути. Із Одеси преславної завезли чуму. Шевч. 535.
Завози́ти, жу́, зиш, гл. Затаскать, загрязнить.