Словник української мови (1927)/завістити
| ◀ завісок | Словник української мови З завістити |
завіститися ▶ |
|
Завісти́ти, щу́, сти́ш, гл. — кого́. Сообщить (кому). Думали-думали, як його лучче Катрю завістити про те, що чули. МВ. II. 138.
| ◀ завісок | Словник української мови Борис Грінченко З завістити |
завіститися ▶ |
|
Словник української мови — З
завістити
Борис Грінченко
1927
Завісти́ти, щу́, сти́ш, гл. — кого́. Сообщить (кому). Думали-думали, як його лучче Катрю завістити про те, що чули. МВ. II. 138.