Словник української мови (1927)/зад
| ◀ заґудзлити | Словник української мови З зад |
задава ▶ |
|
Зад, ду, м. 1) Зад, задняя часть. 2) Зад; задница, *задний проход. Голова — кість, а зад, вибачте, м'ясо: в голову цілують, а в зад б'ють. Ном. № 1288. *За́дом ки́дати. Лягаться. Кінь норовистий, усе задом кидає. Звен. у., с. Пальчик. Ефр. Ум. Задо́к, задо́чок.
Зад, нар. Вслед за, позади. Я вскочив у хату зад їх; вона вже лежала на лаві. Екатер. у.