Словник української мови (1927)/заживок
| ◀ заживний | Словник української мови З заживок |
зажигати ▶ |
|
Зажи́вок, вку, м. 1) Зародыш. Пропало просо: морози заживок побили. Луб. у. В єї ще замолоду заживок (хвороби) у середині, в животі. Черк. у. 2) Питание. Як гноювата земля, то корень кращий заживок має, тим хліб добрий роде. Кам. у. 3) Зажитое, заработанное наймом имущество. Я не чужу телицю взяв, а свою: вона мій заживок. Прил. у. 4) Внутренняя, самая крепкая часть снятой с животного кожи, лежащая между наружным слоем — ли́чком и внутренним — ніздре́ю. Мнж. 180.