Словник української мови (1927)/заочити

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
З
заочити
Київ: Горно, 1927

Заочи́ти, чу́, чи́ш, гл. — о́чі. Уставиться глазами? Смотреть не сводя глаз? Пример см. при слове заножи́ти.