Словник української мови (1927)/запала

by Борис Грінченко

◀ запал

Словник української мови Борис Грінченко З запала

запалати ▶

Київ: Горно, 1927

Запа́ла, ли, ж. Поношение, позор. Нігде о кобітах з позору не судіте, пам'ятайте, що ви їх діти. Бо очерниш маму, жінку і дитину і не здоймиш запали з них до згину. Чуб. II. 557.