Словник української мови (1927)/запліскувати
| ◀ заплідок | Словник української мови З запліскувати |
запліснявий ▶ |
|
Заплі́скувати, кую, єш, сов. в. заплеска́ти, щу́, щеш, гл. 1) Прибивать, прибить поверхность почвы дождем. *2) Занести иловым наносом, затопить илом, заглушить наносом. Капусти в мене нема: вже була росада, й чималенька, але як пішов отой сильний дощ, то всю заплескало. Крим. 3) Расплющивать, расплюснуть конец чего-либо.