Словник української мови (1927)/ґардувати
| ◀ ґардеман | Словник української мови Ґ ґардувати |
ґарита ▶ |
|
Ґардува́ти, ду́ю, єш, гл. 1) Гатить, делать запруду. Черк. у. 2) ? Як весло ґардує, то треба його плазом поставити, й перестане. Канев. у.
| ◀ ґардеман | Словник української мови Борис Грінченко Ґ ґардувати |
ґарита ▶ |
|
Словник української мови — Ґ
ґардувати
Борис Грінченко
1927
Ґардува́ти, ду́ю, єш, гл. 1) Гатить, делать запруду. Черк. у. 2) ? Як весло ґардує, то треба його плазом поставити, й перестане. Канев. у.