Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/аршинник

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
А
аршинник
Київ: Соцеквидав України, 1937

Арши́нник, ка, м. Мышьяк. Шейк. Аршиннику-отрути випив і пропав на місці. Драг. 204. Яко́го ті арши́ннику дам? Нечего мне тебе дать. (Бранное выражение). Фр. Пр. 9.