Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/балабушка

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
балабушка
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бала́бушка, ки, ж. 1) Ум. от балабуха. Маркев. 22. 2) Комок помета. Нехай він пом'янеться на кінську балабушку. Ном. № 8363.