Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/балагула

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
балагула
Київ: Соцеквидав України, 1937

Балагу́ла, ли, ж. 1) Крытая дорожная повозка. 2) Извозчик на таком экипаже. 3) В Юго-Западн. крае: народник из польских помещиков 1830—50 гг., член особого народнического общества в то время.