Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/баламута

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
баламута
Київ: Соцеквидав України, 1937

Баламу́та, ти. 1) М. = Баламут 1. Шейк. 2) Ж. Затруднение, замешательство. Угор.