Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/балда

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
балда
Київ: Соцеквидав України, 1937

Балда́, ди́, ж. 1) Большой топор. Вх. Зн. 1. 2) Неуклюжая, неповоротливая женщина. Ном. № 13951. 3) В загадке: далда-балда — свинья.