Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/бантувати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бантувати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бантува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Беспокоить; толкать. Вх. Зн. 1. 2) Уничтожать. Вх. Лем. 389.